mfcn supporters
Наша продукція

Футбол. Польща-Україна 04.09.10

Ще за півтора місяці до матчу двоє супортерів з Черкас почали планувати виїзд в таку близьку і чарівну країну Євросоюзу, як Польща. Без проблем були зібрані всі необхідні документи та надані в посольство. Хвилювання викликало те, що нікому з нас ще жодного разу не відкривали шенген...

Тиждень по тому нашій радості не було меж, адже нам відкрили двері в Європу. Отримавши візу ми одразу почали підбирати транспорт для виїзду. І тут наші шляхи дещо розійшлися – я придбав квиток на потяг, а у М-а був квиток на літак.
От і сам день виїзду: звичайна вписка в потяг, подальше вивчення польської мови від моїх попутчиків з Гданська, кордон, невеличкий шмон на кордоні, та міцний сон аж до передмістя польської столиці. Прокинувшись та поглянувши у вікно, одразу стало ясно, що я вже "за бугром": симпатичні, майже одноманітні, двоповерхові будиночки, всюди незрозумілі написи, в усьому вбачається акуратність та комфорт. Також впадає у вічі досить велика кількість написів і графіті на футбольну тематику. Аж ось потяг в’їжджає в тунель і провідник оголошує: "Варшава Центральна!".

 

Сам вокзал досить специфічний, адже він знаходиться під землею, але заблукати в ньому майже неможливо, чому слугує велика кількість вказівників і людині, яка добре знає українську мову, їх неважко зрозуміти. Так як на годиннику була 9 ранку, а заброньований готель приймає вписку з 14:00, то я мав трохи часу щоб ознайомитись з навколишнім світом. Залишивши речі у камері схову, та піднявшись на поверхню, я на повні груди вдихнув повітря з присмаком першого ЄВРОВИЇЗДУ. Навколо вокзалу досить багато високих сучасних будівель, але найбільшу увагу привертає височенна споруда зразка московського МГУ, відчуття цікавості одразу повело мене в середину.

Придбавши квиток на екскурсію я опинився на 30 поверсі. Приблизно півгодини насолоджувався неймовірно красивою панорамою, яка охоплює все місто і водночас боровся зі своїм страхом висоти.

Також в екскурсію входили прогулянка музеєм історії нашої планети та музеєм техніки, але нічого особливого там не було. Опісля забравши речі з камери схову відправився на зупинку підбирати транспорт до готелю. Одразу без труднощів вдалося опанувати незамислувату техніку автомату по продажу квитків і підібравши потрібний номер автобусу, відправився до готелю (щоправда зсилаючись на вихованість і совість поляків, у транспорті контролерів немає і саме тому цей куплений квиток так і залишився єдиним для чесних та добросовісних черкащан). Без проблем вписавшись до тризіркового, відправився на вокзал зустрічати земляка який пробивав виїзд повітрям. Зустрівшись він мав дуже стомлений вигляд, але одразу виявив бажання відвідати якомога більше місць вартих уваги. Щоб описати побачене просто не вистачить слів, краще оцінюйте все на фото.

Загалом побували ми і в історичних районах і в трохи моторошних кварталах, прогулялися набережною Вісли, відвідали околиці стадіону «Легії», частина якого в процесі реконструкції, і новий величезний стадіон "Narodowy" який знаходиться в стадії побудови, також проходячи через смердючу повну лайна підземку зауважили напис «antifa zone» з тому подібними графіті. Добряче проголодавшись знайшли піцерію, і взявши замовлене попоїли цю так жаданну трапезу вже в номері.
І ось матч-дей. Вкидаєм в сумку баннер і пару розеток, і вирушаєм на вокзал. Квиток до Лодзя коштував 24zl (60грн). Після півтори години в дорозі виходимо на станції Lodz Widzew, й одразу лунають заряди польських кібіце, які приїхали цим же потягом. Так як до матчу залишається ще вдосталь часу, вирішуєм прогулятись околицями. Досить спокійне місто та безлюдні квартали, які розбавляють дуже веселі написи: dzieciecy sklep (дитячий магазин), salon urody (салон краси), uwaga samochod (увага автомобіль). По наближенні до стадіону починає з’являтися все більше і більше людей на червоно-білій атрибутиці. Підійшовши до кас дізнаємось, що квитки продаються лише по документах, а найдешевший коштує 40zl (100грн). Трохи порозмірковувавши де знаходиться гостьовий сектор, вирішуємо купувати довільний, а потім при нагоді переміститися. Зустрічаємо кількох хлопців з України, а саме з Києва та Тернополя, з якими трохи поспілкувавшись, проходимо на стадіон. Шмон я б сказав ніякий: дізнавшись що я з України, в мою сумку навіть не заглядали. Потрапивши на арену, одразу що впадає у вічі – це повна відсутність акабів.

Розташувались на досить стрьомному гостьовому секторі, огородженому високими решітками з колючим дротом та з численними групами поляків, що вільно переміщались через гостьовий куди їм заманеться. Було небезпечно, але все ж розвісили свій банер, чим викликали невдоволення у кількох пшеків. Трохи посперечавшись чий банер повинен бути на першому плані, приходимо до компромісу: наш вище, їх нижче. Розтягнувши рози проспівали гімн, потім пролунало всього кілька невпевнених зарядів за весь перший тайм. Трохи дивно було, що на такий близький виїзд приїхало всього близько 20 суппортерів з України. Варто відзначити що підтримка у червоно-білих була повністю розсіяна по стадіону, але не зважаючи на це, в їхніх зарядах була злагодженість, а від перекличок аж мурахи розбігались по шкірі. В другому таймі трохи активізувавшись, ми почали гнати команду вперед. А на 60 хвилині на сектор підтягнулись учасники міні-футбольного фан-турніру організованного поляками, в основному з міста Лева. В результаті наш сектор збільшився до сотні виїздних. Майже не затихаючи до самого кінця зустрічі, ми добилися нічийного результату. Після гри команда майже у повному складі дякує за підтримку, а вболівальники розчаровані грою, все ж відповідають оплесками за результат.

Не знаю чи було б про що далі описувати якби не знайомство з прекрасною пані. Випадково познайомившись на вокзалі у Лодзі, та закріпивши знайомство в дорозі до Варшави, нам неабияк пощастило що ця дівчина є корінною варшав’янкою і майже ідеально знає російську мову.

Отже наступного дня ми з нею домовились про детальну екскурсію польською столицею. Вранці зустрілись в дуже романтичному парку.

Понасолоджувавшись живою природою та музикою Шопена, відправились до затишного кафе куштувати національні польські страви. Спілкувались і про різницю життя в наших країнах і про футбольні вподобання і навіть про перспективи майбутніх гостинних візитів. Опісля пішли гуляти найкрасивішими місцями столиці.

Приємно вразила глибока обізнаність простої польської дівчини в історії свого міста, і не дивно що цього дня Варшава нам відкрилась зовсім по-іншому. Ввечері на вокзалі, завчасно домовившись, зустрілись з луганчанами, які прямували до Праги. Отже, виходячи з широти візового вікна, я взяв квиток додому, а М. продовжив свій шлях до живописної Європи...

 
missiaspb.ru