mfcn supporters
Наша продукція

Кристал Херсон-Славутич Черкаси 29.07.2011

Як правило, період футбольного міжсезоння - це час, коли кожен вболівальник дає можливість розігратися своїй фантазії, міркуючи про яскраві-палаючі-співаючі сектори рідного стадіону, про винесення свого принципового опонента, про шалені куражі на виїздах, і по мірі наближення старту чемпіонату серця починають стучати все частіше, і кров у жилах пульсує все дужче. Можете собі тільки уявити, наскільки зголоднілими стали черкаські фани, у яких це міжсезоння затяглося на цілих два роки.

Як тільки став відомий календар, ми одразу почали купувати квитки на перший виїзд, який був подарований нам самою долею. І вже на день стартового домашнього матчу, майже у всіх квитки були на руках. Але тут як грім серед ясного неба, нас вразила новина про перенесення матчу, до того ж на будній день. Ніхто не хотів вірити в те, що виїзд може зірватися. Було навіть написано лист керівництву ФК «Кристал», нібито від його вболівальників, з проханням не переносити матч. Після того, як прийшла відповідь з відмовою, всі потягнулися на вокзал міняти квитки. Отже в четвер пізно увечері, близько 30 черкащан вирушили до своїх побратимів в місто Миколаїв.

Рано вранці, прибувши в місто корабелів, рушили всі на пляж. Трохи відпочивши від дороги і прийшовши до тями після холодної солоної води Південного Бугу, розбрелися по місту, кожен шукаючи пригод за родом своїх інтересів. Коли вже почали збиратись виїжджати в місто кавунів, виникли проблеми з місцевими акабами, результатом чого, стала відмова водіїв знятих маршруток везти нас до Херсону. Але все ж за пів години, фантастичним способом були пробиті два спринтери, водії яких неофіційно згодились на наші умови.

Завантажена траса, спека, метушня, і нарешті черкащани в місті, а разом з ними і їх миколаївські друзі. Проте місцеві ультрас наче вимерли перед матчем. Один автомобіль заїхав у місто на пів години раніше, щоб просканувати ситуацію, але хлопці так і не помітили херсонських танцюристів. В результаті було вирішено пройти натовпом кілька кварталів до стадіону і хоч якось привернути увагу місцевих...

На жаль все дарма, пару кіл з зарядами навколо стадіону, і реакція нульова. Лише увійшовши на стадіон, побачили групку з 20-25 осіб, які вже нудились у себе на секторі. Ніби й люди в двіжі є, ніби й виїзди катають, але ось щось зовсім все погано було в цей день. Зате сміливості кричати всяку маячню зі свого сектора у них вистачало. Втім, забігаючи наперед скажу, що за свої слова, хлопці відповісти так і не змогли. Сама ж гра була млявою, черкащани ближче до другого тайму створили кілька дуже небезпечних атак, але, на жаль, розмочити ворота Кристала так і не змогли, гра закінчилась сухою нічією.

На гостьовому секторі було трохи більше шести десятків чоловік, банер «Черкаси», який часто вивішується на матчах збірної, а також спільний банер «Три кольори слави», що символізує дружбу Миколаєва та Черкас, подарований корабелам на 10 - річчя їхнього двіжу. Суппорт був то млявий, то мчав на ура, але не вистачало барабана.

Сектор господарів: 1 тайм 20-25 носів, у другому таймі до 30 дійшло. Чути майже не було, намагалися «оригінальничати» зарядами аля «пид***сы как вам на солнце», банерів та прапорів - повна відсутність.

Після гри більшість черкащан залишились в Миколаєві ще на день, котрий всі провели в найкращих виїздних традиціях: вписка, гучна ніч, трабли з охоронцями в клубі, знову пляж, екскурсія містом. Заключним етапом виїзду став матч Миколаєва з Закарпаттям. На стадіон вирушили маршем з центру міста. Варто відзначити, що хоч хода і була несанкціонованою, але уваги жодного з акабів, відомих за своєю неприязню до місцевих ультрас, не викликав. Але на стадіо все стало на свої місця. Фан-сектор був повністю буквально взятий в коробочку сірими. Таке враження наче ми були на виїзді. Від середини першого тайму почалася злива, яка тривала до самого кінця матчу. Досить важко було підхоплювати незнайомі заряди корабелів. Але не дивлячись на ці дрібниці, шиза йшла досить голосно та драйвово. Невиразна та в’язка гра, майже без моментів біля обох воріт, закінчилась перемогою Закарпаття 0:1.

Після матчу, трохи просохнувши в місцевих культурних закладах, неохоче рушили на вокзал. Тут у нас відбулася несподівана зустріч з 5-а прихильниками московського Спартака, котрі відпочиваючи в Україні, заїхали до Миколаєва, чекаючи тут свого потяга до наступного міста. Зважаючи на неконкурентний склад м’ясної компанії, обійшлись з ними лиш спілкуванням на довільні теми. Без проблем вписавшись в потяг по студаках вирушили додому.

Отже після першого виїзду отримали масу емоцій і задоволення, але нажаль так і не втамували свою пристрасть до гопаку.

Мушу звернути вашу увагу на важливий нюанс. Ми, як об’єднання Cherkasy Supporters, не підтримуємо клуб ФК «Славутич». Наша приязнь стосується лише гравців та тренера, що відстоюють честь міста. Більш детально з нашою позицією можете ознайомитись на цьому сайті у звіті про аматорську лігу.

 
missiaspb.ru